Назва «Тіокол» походить від грецьких слів, що означають «сірка» та «клей».
1838 року швейцарські хіміки повідомили про отримання гідрофобних каучукоподібних матеріалів шляхом алкілювання полісульфіду натрію
1,2-дихлоретаном. 1926 року хіміки
Джозеф К. Патрик і
Натан Мнукін продовжили розвиток цього класу матеріалів, які вперше досягли комерційного успіху як герметики для паливопроводів, використовуючи стійкість цих матеріалів до розчинників. Перший завод відкрито 1948 року в
Елктоні (
штат Меріленд)
[2]. 1929 року для виробництва цих полімерів засновано компанію
Thiokol. У 1940-х роках почали виготовляти рідкі смоли з кінцевими тіолами. Затвердіння можна здійснити окислювальним шляхом, наприклад, використовуючи
оксиди свинцю, а пізніше перборати.
Полімери Thiokol використовували як сполучну речовину для
твердого ракетного палива, що мало комерційний успіх.