Пластифікуючі, розріджувальні, повітровтягуючі, що підвищують в’язкість, що прискорюють реакції з’єднання та затвердіння, що сповільнюють (уповільнюють швидкість схоплювання) і герметизуючі.

Це група пластифікаторів , які, не змінюючи консистенції бетону, зменшують кількість води приблизно на 2-5%. З використанням цих речовин бетонна суміш стає пластичною і підвищується її міцність на стиск. З хімічної точки зору це зазвичай фосфати або поліциклічні похідні. Цей тип добавок використовується, зокрема, для товарного бетону, бетону для доріг та підлог.

До цієї групи відносяться суперпластифікатори , які зменшують кількість замісної води на 12-40%. Найкращі результати можна отримати, використовуючи полімерні добавки для бетону. В результаті їх дії бетонна суміш розріджується, зменшується пористість бетону, підвищується його довговічність і міцність. Суперпластифікатори використовуються, серед іншого, у виробництві напиленого бетону, самоущільнюючого бетону та бетонних елементів.

Добавки цього типу дозволяють вмішувати повітряні бульбашки в бетонну масу і рівномірно розподіляти їх по всьому її об’єму. При такій модифікації бетон стає морозостійким і менш вбираючим, але знижується його міцність на стиск. Додавання 1% повітря в бетонну масу означає зниження міцності приблизно на 5 МПа. Найкращі результати можна отримати, використовуючи солі органічних кислот, як домішки. Повітровтягуючі добавки використовуються, зокрема, для мостового, поверхневого та гідротехнічного бетону.

Добавки цієї групи запобігають втраті води з бетонної суміші, іншими словами – покращують її утримання. В результаті вони підвищують когезію бетону і покращують міцність його верхнього шару. Вони особливо важливі в бетонних конструкціях, розміщених під поверхнею води, у виробництві бруківки або бетонної підлоги.

До цієї групи відносять речовини, які скорочують час зміни стану бетонної суміші від пластичного до затверділого. Для цього, зазвичай, використовують неорганічні сполуки, такі як нітрати, хлориди та фториди металів, а також низькомолекулярні поліетиленгліколі. Цей вид добавок використовується у виробництві водонепроникного, швидкотвердіючого бетону та напилюваного бетону. Ці міцні добавки збільшують тепло гідратації, але можуть погіршити зручність бетонної суміші.

Зазвичай це оксиди металів, цукру або фосфати, які фізично перешкоджають або уповільнюють процес зв’язування цементу, завдяки чому бетон довше залишається в рідкому стані. Добавки-сповільнювачі використовуються, коли необхідно з’єднати шари бетону між собою. Нижча швидкість схоплювання бетону, викликана добавкою, може тривати до кількох годин. Добавки використовуються для бетонування при високих температурах, у виробництві архітектурних бетонів і сумішей, що транспортуються на великі відстані.

Це добавки, які використовуються для водонепроникного бетону, і їх завдання полягає в зниженні капілярного поглинання бетонної суміші шляхом блокування капілярних пор. Гідроізоляційні добавки дозволяють отримувати бетонні поверхні, стійкі до води і агресивних хімічних речовин. Деякі з них також добре працюють як антиморозні добавки для бетону. Вони знижують вологопоглинання бетону і підвищують його довговічність. З цієї причини вони використовуються для виробництва бетону, що піддається впливу несприятливих умов.